Самоплагіат та самоцитування
У Законі України «Про освіту» самоплагіат визначено як «оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів». Самоплагіат є порушенням наукової етики, оскільки, вдаючись до самоплагіату, автор використовує у новій роботі вже опубліковані результати дослідження, видаючи їх за нові, тим самим вводячи в оману читача!
Самоплагіат часто помилково ототожнюють із будь-якими текстовими збігами у власних роботах автора. Проте поняття «самоплагіат» стосується винятково наукових результатів, а не будь-яких текстових фрагментів! Тож переформулювання (перефразування) текстових фрагментів, що дублюються у роботі, узагалі не усуває самоплагіату, а отже, вимога переінакшувати текст у кваліфікаційних роботах, наукових статтях, дисертаціях, монографіях позбавлена сенсу.
Для ідентифікації самоплагіату варто зважати на такі аспекти:
• Самоцитування та самоплагіат – це не одне і те ж!
• Самоцитування не є порушенням академічної доброчесності, адже передбачає використання автором у новій роботі власних раніше опублікованих наукових результатів з обов’язковим посиланням на попередню роботу.
• Самоплагіат – це використання автором у новій роботі власних раніше опублікованих наукових результатів без посилання на попередню роботу.
• Не всі текстові збіги із раніше опублікованими роботами автора є самоплагіатом.
• До самоплагіату належить насамперед повторне використання без відповідних посилань раніше оприлюднених гіпотез, математичних теорем, алгоритмів, моделей, фотографій, таблиць, фактичних даних тощо, які містять результати досліджень автора.
Відповідно до аналітичної записки «Запобігання окремих проблем і помилок у практиках забезпечення академічної доброчесності» (лист МОН від 20.05.2020 р. № 1/9-264) «не є самоплагіатом текстові збіги, що не містять наукових результатів автора, а стосуються опису стану предметної області та відомих результатів досліджень інших авторів, опису відомих методик досліджень тощо»; «такі текстові збіги із попередніми результатами автора не потребують посилань на ці публікації чи оформлення відповідних текстових фрагментів, як цитат». Виняток становить підготовка попередньої публікації у співавторстві: у разі використання фрагменту, написаного співавтором, потрібно оформлювати посилання на попередню публікацію із зазначенням внеску співавтора.
(Джерело: Бахрушин В. Аналітична записка «Запобігання окремих проблем і помилок у практиках забезпечення академічної доброчесності». Лист МОН від 20.05.2020 р. № 1/9-264)
Як не вдаватися до самоплагіату?
При використанні власного вже опублікованого тексту у новій роботі ставтеся до нього як до чужого: цитуйте та перефразовуйте так, ніби це текст іншого автора, обов’язково вказуйте відповідні посилання на використані джерела – Ваші раніше опубліковані роботи!
Пам’ятайте! Автор вчиняє самоплагіат, порушуючи тим самим наукову етику, якщо:
• опубліковує повторно роботу кількарічної давнини, тим самим видаючи її за нову;
• публікує одночасно одну і ту ж роботу або її переклад у кількох виданнях;
• використовує наукові результати із раніше опублікованої власної роботи у новій роботі без посилання;
• використовує одні і ті ж наукові результати у звітах за різними науковими проєктами.
Надмірні посилання на власні роботи розцінюються як порушення академічної доброчесності, оскільки використовуються з метою штучного підвищення наукометричних показників автора!!!
Правомірність використання самоцитування/дублювання тексту залежить від жанру роботи та вимог до його написання!
Дисертація. Відповідно до вимог написання та захисту дисертацій на початковому етапі автору необхідно апробувати (презентувати) матеріали власних досліджень на конференціях, опублікувати їх у наукових журналах. Отже, наукова стаття може стати частиною рукопису дисертації. Вимога переформульовувати у дисертації фрагменти тексту, що співпадають із раніше оприлюдненими науковими публікаціями автора, є безпідставною. Тому допускається включення матеріалу з таких статей та доповідей у текст дисертаційної роботи без змін та перефразування. У такому випадку про самоплагіат чи порушення академічної доброчесності не йдеться.
В. Бахрушин наголошує: «попередня публікація наукових результатів дисертацій є вимогою законодавства», а отже, «наявність в дисертації фрагментів раніше оприлюднених наукових робіт здобувача не містить ключової характеристичної ознаки (спроби оприлюднення раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів) і не відповідає поняттю ″самоплагіат″». Проте у тексті дисертації має бути зазначено, у яких публікаціях здобувача відображено кожен з основних результатів дослідження. У дисертації зазначити таку інформацію можна або за допомогою посилань на наукові публікації, у яких оприлюднено відповідні результати, або шляхом надання наприкінці розділів чи підрозділів інформації про них.
(Джерело: Бахрушин В. Аналітична записка «Запобігання окремих проблем і помилок у практиках забезпечення академічної доброчесності». Лист МОН від 20.05.2020 р. № 1/9-264)
Кваліфікаційна робота. Подібно до підготовки дисертацій відповідно до вимог на етапі підготовки кваліфікаційних робіт матеріали дослідження автора повинні бути апробовані завдяки певній кількості публікацій за темою роботи. Тому допускається включення матеріалу з таких статей та доповідей у текст кваліфікаційної роботи без змін та перефразування.
Наукова стаття. У наукових статтях дозволяється використання власних раніше опублікованих матеріалів лише за умови наведення посилання на джерело! У такому разі йдеться не про самоплагіат, а про самоцитування, що не порушує академічну доброчесність. Якщо ж у статті використовується власний раніше опублікований текст без вказівки на джерело, то автор вдається до самоплагіату – обманює читача, видаючи вже оприлюднену інформацію за нову!
Наукова стаття на основі опублікованої монографії або розділ монографії на основі опублікованої наукової статті. Оскільки стаття, як і монографія, є повноцінною науковою публікацією (на відміну від дисертації у формі рукопису), йдеться про повторну публікацію (републікацію), що розцінюється як самоплагіат. Якщо у монографії необхідно використати матеріали із попередніх опублікованих статей автора, це обов’язково потрібно зазначити!
Наукова стаття на основі тез доповіді. Не є самоплагіатом написання наукових статей на основі доповідей про результати досліджень, що опубліковані у збірниках тез чи матеріалах конференцій. Як зазначає В. Бахрушин, «текстові збіги у таких статтях з тезами чи текстами доповідей не є самоплагіатом, оскільки це варіанти однієї й тієї самої публікації, які не претендують на те, що кожний з них містить окремі наукові результати». Однак автор обов’язково повинен зазначати у тексті статті інформацію про те, що вона опублікована за матеріалами доповіді! Така інформація подається за допомогою посилання на попередню публікацію (у збірнику тез чи матеріалах конференції), якщо це можливо, або ж у формі повідомлення про підготовку статті за матеріалами доповіді на відповідному заході із зазначенням його назви та інших необхідних даних. (Джерело: Бахрушин В. Аналітична записка «Запобігання окремих проблем і помилок у практиках забезпечення академічної доброчесності». Лист МОН від 20.05.2020 р. № 1/9-264.
Повторне видання посібника/підручника/монографії. Повторне видання фактично є дублюванням попереднього, тому не вважається самоплагіатом за умови, якщо у книзі у вихідних даних вказано, що це 2-е, 3-тє і т.д. видання. Воно може бути доопрацьоване, доповнене, перероблене, про що теж обов’язково потрібно зазначити. Це фактично випуск оновленого видання, тому не вважається самоплагіатом.
Методичні рекомендації. Якщо методичні рекомендації є не унікальним матеріалом, а викладом (компіляцією) вже відомих методик, тоді розробник таких рекомендацій не є автором, він – укладач! Необхідно зазначити перелік використаних джерел при підготовці таких методичних текстів. У такому випадку про плагіат не йдеться.
Детальніше про самоплагіат знайдете у джерелі Ніколаєв Є. Як вижити без самоплагіату? Академічна доброчесність : інформаційний бюлетень. 2019. Вип. 3. URL: https://saiup.org.ua/wp-content/uploads/2019/12/Integrity-bulletin-03.pdf